Таємничий світ ікони…

 

#ДивовижнеПоруч #ЧитацькийКлуб #БібліотекаБіляЛева

Людині не все під силу зрозуміти і зробити. Але у кожного з нас є бажання бути кращим, прагнення вчитися і ділитися власним досвідом і знаннями.

Зовсім недавно, у дружньому колі, стираючи час і простір, бібліотекарі та читачі районної бібліотеки спілкувалися на винятково пізнавальну  тему – про ікони та іконописців. Таємничий світ ікони. 

Що таке ікона і хто був автором першої ікони? Як має виглядати справжня ікона? Що на ній обов’язково має бути зображено? Чому ікона виглядає нереалістично?  Відповіді на ці запитання  ми почерпнули  з мистецької та історичної літератури та досить великого обсягу різноманітних репродукцій, якими багатий фонд Радехівської книгозбірні.

Ікона – найпоширеніше та найвідоміше творіння людських рук, це вікно зі світу Духа в світ матеріальний. Святе Письмо – це Слово Боже, передане буквами, а в іконі – зміст Святого Письма передають лініями, фарбами та іншими матеріалами (фреска, мозаїка, скульптура та ін.). 

Тож спілкуватися з Богом ми можемо не тільки через слово – Біблію, а й через споглядання  – ікону. Про найбільш поширені Богородичні ікони  ми дізналися із розповіді та під час слайд-презентації, яку підготувала читачка бібліотеки, вчителька історії  Галина Микитюк.

На необхідності плекати у собі розуміння важливості сакрального мистецтва та сакральної краси  наголошував літератор і митець Зіновій Твердохліб. 

Із захопленням  переглянули слайд-презентацію «Ікони Лесі Твердохліб» (доньки Зіновія Івановича), а також відеофільм  про Василя Григоровича Парахіна – народного художника, педагога, різьбяра та іконописця,  який проживає на хуторі Черуковатиця біля села Стоянів.

Унікальним явищем національної культури є домашні ікони. Вони мають  велику силу  і  несуть в собі глибокий і неповторний зміст, мають своє призначення  і є родинними оберегами. Вивчення цього пласту української культури не тільки дає нам змогу краще зрозуміти самих себе, але й дозволяє іншим народам побачити наше духовне багатство, багатогранну давню історію, традиції українців. 

А  ще мали можливість послухати зворушливу історію ікони радехівської родини – іконки до Першого Причастя у 1927 році Чербіняк Михайлини Петрівни (1917 р.н., яка у 1944 р. була переселена з Польщі до Радехова в ході операції «Вісла»).

Заслуговують глибокого та  досконалого дослідження, детального та ретельного вивчення чудотворні, давні та домашні ікони нашого краю. А чи всім  відомо  про чудотворну ікону Серця Христового  храму Різдва Пресвятої Богородиці села Криве? Про неї дізнаємось з історичної довідки, упорядником  якої  є працівник бібліотеки с. Криве Павелків Оксана Степанівна.

Серед іконописців Радехівщини  на сьогоднішній день відомі імена Юліана Буцманюка та Володимира Каплуна. Інформаційно-краєзнавчі розвідки (упорядник – провідний бібліограф ЦРБ Ірина Личак) про їх діяльність та творчість викликають зацікавлення, збагачують знання про рідний край, його історію, культуру та духовні надбання.

Напевно, у  цій царині чимало ще невідомого і невивченого…

Тож, вивчаймо, досліджуймо, плекаймо,  творімо і примножуймо безмірні духовні скарби – неповторне і дивовижне.